This is Ukraine - Путеводитель по Украине

Софія Київська

Софія Київська

Вартість вхідних квитків:
Квиток на територію Заповідника:
• для дорослих, учні, пенсіонери - 3 грн.

Квиток до Софійського собору та Трапезної з екскурсійним обслуговуванням :
• дорослі - 40 грн.
• учні, студенти – 17 грн. (група від 20 осіб - 10 грн.)
• діти дошкільного віку, сироти, вихованці інтернатів, інваліди І-ІІ груп, учасники Великої Вітчизняної війни, члени спілок художників та архітекторів - безкоштовно.

Квиток на Софійську дзвінницю:
• дорослі - 8 грн.
• учні, студенти – 5 грн.

• Екскурсійні групи формуються о 11.00, 12.00, 13.00, 14.00, 15.00 та 15.30, 16.00, 16.30 (у середу остання екскурсія – 15.30)
• Екскурсії проводяться українською, російською, англійською, німецькою мовами.

Умови фото/відеозйомки:
• фотозйомка - безкоштовно

Музейна карта заповідника Софія Київська  (діє протягом 7 днів, включає в себе всі обєкти, що входять до заповідника, окрім Судацької фотреці):
• дорослі - 50 грн.
• учні, студенти – 22 грн.

м. Київ, вул. Володимирська, 24
 

"Софія Київська" - це заповідник, площа якого становить 5 гектарів, чудової краси ансамбль пам'яток українського зодчества XI-XVIII століть. Найцінніша споруда заповідника - Софійський собор - всесвітньовідома пам'ятка архітектури і монументального живопису XI століття. Київська Русь досягла вершини своєї могутності у часи правління князя Володимира Святославича (978-1015 рр.) та його сина Ярослава Мудрого (1019 - 1054 рр.). У 988 році за князя Володимира Великого на Русі запроваджено християнство, яке мало велике значення для дальшого розвитку держави, культури, розширення політичних і культурних зв'язків Київської Русі з Візантією та іншими країнами. Із запровадженням християнства в Київській Русі почалось інтенсивне будівництво кам'яних християнських храмів. До їх створення залучалися кращі майстри свого часу, використовувалися художні й технічні досягнення епохи. Храми прикрашалися настінними розписами, кам'яним різьбленням, ставали справжніми творами мистецтва.

У літописах закладини собору датуються 1017 або 1037 роком. Ймовірно, що його будівництво велося в 20-30-і роки XI століття. Софіївський собор засновано на честь перемоги Ярослава над печенігами. Навколо Софійського собору - центральної споруди Ярославового міста - стояли кам'яні храми, боярські палаци, житла городян, а подвір'я митрополії  огороджено муром. До наших днів від XI століття збереглися лише Софійський собор і руїни Золотих воріт- парадного в'їзду в древній Київ. На території Софії Київської князь Ярослав заснував першу на Русі бібліотеку, школу, тут велося літописання, переписування і перекладання книг, відбувались церемонії "посадження" князів на київський престол - коронації , прийоми іноземних послів. Софійський собор був також князівською усипальницею, де поховані князь Ярослав та його син Всеволод, князь Володимир Мономах та інші. До наших днів зберігся лише саркофаг Ярослава Мудрого. Назва собору "Софійський" походить від грецького слова "софія", що в перекладі означає "мудрість". Присвячений "мудрості християнського вчення", собор, за задумом творців, мав утверджувати на Русі християнство і феодально-князівську владу. Збудований як головний, митрополичий храм Русі, Софійський собор у давнину був громадським і культурним центром держави. Тут відбувалися церемонії "посадження" князів на київський престол, прийоми іноземних послів; біля стін собору збиралося київське віче; при соборі велося літописання і була створена Ярославом Мудрим перша відома в Стародавній Русі бібліотека. За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови.

В один із найважчих періодів історії древнього Києва - захоплення міста полчищами хана Батия у 1240 році - більшість архітектурних споруд  перетворено на руїни. Софійський собор уцілів. Однак, розграбований і спустошений, він втратив колишню красу і велич, хоч і залишився головним міським чинним храмом. Протягом XIV-XV століть киянам доводилося вести боротьбу проти литовських і польських феодалів, а також проти кримських татар, які спустошували містограбіжницькими набігами. У 1416 році Київ розграбував і спалив хан Едігей, у 1482 році - Менглі-Гірей. У XVI столітті посилюється гніт польських феодалів. В умовах загарбання українських земель, поневолення і насильственого окатоличування населення в 1596 році  укладено Брестську релігійну унію, яка ставила мету об'єднати православну і католицьку церкви під главенством римського папи. Католицьке духовенство і уніати почали ліквідацію православної церкви. Захоплений уніатами Софійський собор цілком занепав. Спорохнявіла покрівля, зруйнувалися склепіння галерей, загинуло багато настінних розписів.

У З0-40-і роки XVII століття київський митрополит Петро Могила відібрав Софію в уніатів і заснував при храмі чоловічий монастир. Собор  частково відремонтовано, навколо нього споруджено дерев'яні монастирські будівлі, а всю територію обнесено високою дерев'яною огорожею. До робіт у соборі Петро Могила залучив італійського архітектора Октавіано Манчіні. Основним будівельним матеріалом була цегла і вапняно-піщаний розчин.  XVII століття ознаменоване національно-визвольною боротьбою українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького і возз'єднанням України з Росією. У 1654 році кияни затверджували у Софійському соборі історичні рішення Переяславської ради. У XVII - XVIII століттях у Києві розгорнулось інтенсивне кам'яне будівництво. У 1697 році велика пожежа знищила дерев'яні будівлі Софійського монастиря.

Через два роки почалося за указом Петра І спорудження нових кам'яних будинків навколо собору. Будівництво тривало по 1767 рік. У цей період споруджено дзвіницю, трапезну, хлібню (пекарню), будинок митрополита, західні ворота (Браму Заборовського), монастирський мур, південну в'їзну башту, Братський корпус, бурсу. В архітектурі цих будівель і в зовнішньому вигляді Софій-ського собору після поновлень знаходимо характерні риси української барокової архітектури XVII-XVIII століть. У XIX столітті проводились часткові перебудови споруд. Так склався чудовий архітектурний ансамбль монастиря.

Із Софією пов’язані події національної революції 1917-1921 рр. На Софійській площі відбувалися всенародні маніфестації з приводу проголошення Універсалів Центральної Ради, підписання Акту злуки східних і західних українських земель. Водночас 1917-1919 рр. були для України періодами зміни режимів, коли захисники Києва ставили батареї на Софійській площі. Відтак, той хто брав Київ, випускав снаряди якраз по Софії. Собор зазнав значних пошкоджень. Після створення 1919 р. УАПЦ собор став її кафедральним храмом. Одночасно тут діяла Софійська комісія ВУАН, велися реставраційні й дослідницькі роботи. З 1929 р., після ліквідації УАПЦ, відправи у соборі припинилися. 1934 р. було утворено Софійський державний заповідник, відкритий для відвідувачів навесні 1935 р. У 1950-і рр. реставрацію архітектури Софії було в основному завершено. Указом Президента України з 1994 року заповіднику надано статус Національного закладу культури. Заповідник користується великим попитом серед туристів, особливо популярні - тури вихідними.