This is Ukraine - Путеводитель по Украине

Високий замок - це найвища гора, що височіє над Львовом. На ній у XIII ст. була зведена фортеця для захисту від загарбників. Гору з замком назвали Княжою. На ній розташовувалося основне ядро міста - «дитинець», а нижче, біля підніжжя гори, півколом розгорнулись місто з передмістями. Центром Львова була площа, яка сьогодні називається Старий Ринок. Про розміри тодішнього Львова свідчать численні церкви, розташовані на широкому просторі: храми Св. Миколи, Іоанна Хрестителя, Онуфрія, П'ятниці, Воскресіння, Федора, Варвари, Преображення, Введення, Іоанна Богослова, а також три вірменських храми. Деякі з них були кам'яними, однак більшість - дерев'яними. Вдалині, як окрема фортеця, на горі височів храм і монастир Св. Юра.

У XII в. на сусідній горі - Замковій - був побудований величний замок. Він височів над містом як символ королівської влади і могутності. До того ж замок стояв на такому недоступному місці, що вороги рідко намагалися його захопити. На початку XVIII ст. пошкоджені стіни замку вже не мали оборонного значення, і поступово міська рада дозволяє розібрати їх руїни на будівельний матеріал. Тільки незначний фрагмент стіни замку зберігся й понині. Він знаходиться на сучасній вул. Богдана Хмельницького, під Княжої горою. 

    До наших днів збереглося лише п'ять невеликих культових будівель, частково перебудованих, закладених на фундаментах споруд XIII ст. Це церкви Св. Миколая, Св. Онуфрія, Св. П'ятниці і костьоли Св. Іоанна Хрестителя і Марії Сніжної. 

   Слідуючи у напрямку до центральної частини міста, на площі бачимо ще одну збережену пам'ятку стародавнього Львова - костел Марії Сніжної (вул. Сніжної, 2), побудований для німецьких католиків в XIII ст. 

  Далі на Площі Вічевій, 2, - біля підніжжя Високого замку, розташувався колишній монастир бенедиктинок. Ансамбль монастиря, побудований Павлом Римлянином в 1597-1599 рр. в стилі пізнього ренесансу, створює чудовий міський куточок і є однією з найкрасивіших пам'яток львівської архітектури. Барокковий портал веде до монастирського двору, за яким - однонефні бесфасадний храм, а будівля самого монастиря з трьома скульптурами черниць у лоджії розташовується праворуч. І хоча споруда мало оборонне призначення, про що свідчать товсті стіни, все ж найбільшу увагу в ансамблі привертає високохудожнє маньєристичне оздоблення аттика на вежі.

Церква Св.Миколая (вул. Б. Хмельницького, 28) вважається зразком давньоукраїнської архітектури XIII ст. Припускають, що будувалася вона як родинна усипальниця галицьких князів. До найціннішим речей, якими церква пишається і в даний час, відносяться ікона та мощі святого Миколая, якими антіохійський Патріарх Йоахим благословив храм під час свого візиту до Львова. 

Ще однією визначною пам'яткою княжих часів є храм Св. Іоанна Хрестителя, що знаходиться біля підніжжя гори. У 1250 р. тодішній кам'яний храм велів побудувати князь Лев для своєї дружини Констанції, дочки угорського короля Бели IV. За легендою, в крипті цього храму була похована і сама княгиня. Нинішній, неороманський декор церква набула після реконструкції, здійсненої на початку XX ст. Ю. Захаревич. В даний час в храмі розмістився Музей старовини Львова. 

    Слідуючи далі на північ по колишньому Волинському тракту (тепер вул. Богдана Хмельницького, 36), бачимо праворуч церква і монастир св.Онуфрія. Цей монастир відігравав важливу роль в історії не тільки Львова, а й усієї України, адже при ньому існувала найдавніша львівська друкарня. Саме тут друкар Іван Федоров (Федорович), вигнаний з Москви, знайшов притулок і можливості для роботи. У Львові, при монастирі Св. Онуфрія, в 1574 р. була надрукована перша в Україні книга «Апостол». Тут, на території Свято-Онуфріївського монастиря, він і був похований. Сьогодні екстер'єр церкви - це стриманий і строгий декор. Проте вже всередині ми бачимо пишне вбрання, де найбільшої уваги заслуговує різьблений іконостас з розписами М. Сосенка (1908 р.). 

В кінці вулиці Богдана Хмельницького розташувалася міцна оборонна споруда з високою вежею - церква Св. (Параскеви) П'ятниці (вул. Б. Хмельницького, 77). У її архітектурі помітний вплив готичного, ренесансного і навіть бароккового стилів. Враження від загального суворого вигляду будівлі трохи пом'якшує її верх - лазня з чотирма маленькими вежами, прибудована під час реставрації у 1908 р. Церква, побудована в княжі часи, набула нового вигляду в 1644 р. при фінансовій підтримці молдавських господарів, про що свідчить герб молдавських воєвод на стіні церкви. Найбільша ж прикраса церкви, а, можливо, і всього Львова - виключно цінний та надзвичайно красивий іконостас, створений львівськими майстрами на початку XVII ст.