This is Ukraine - Путеводитель по Украине

Одною із окрас історичного центру міста є костел єзуїтів (Петра і Павла) (вул. Театральна, 11). Для того, щоб оглянути його повністю, потрібно вийти на проспект Свободи - головну магістраль міста. Центр міста був перенесений сюди в другій половині XIX ст. У зв'язку з цим річка Полтва була захована в бетонний тунель, над яким створили каштановий бульвар. Ще раніше за наказом міської влади зрівняли з землею вали й розібрали міські стіни. Будівництво на центральному проспекті помітно пожвавішало після того, як Львів став столицею так званого Королівства Галичини і Лодомерії, однією з частин Австро-Угорської імперії. Замовниками, а слідом за ними і архітекторами керувало бажання надати Львову риси найкрасивіших столиць Європи - Відня, Парижа і ін Місцева преса називала Львів не інакше, як «маленький Париж».

Доповнили формування центру міста площа Адама Міцкевича та проспект Тараса Шевченка, також створені на місці давнього оборонного валу і русла р. Полтви. Центр прикрасили наймасштабніші споруди адміністративного, культурного та освітнього призначення, збудовані групою львівських архітекторів в останній чверті XIX - початку XX ст. переважно в ренесансно-барокковому стилі. На самому початку бульвару знаходиться встановлений в 1904 р. кам'яний фонтан Богоматері, за легендами львів'ян - покровительки міста. Зруйнований в радянські часи фонтан був відреставрований в 1997 р. за копією статуї Богородиці. Мармуровий оригінал статуї зберігається нині в церкві Св. Андрія. Якщо від фонтану Богоматері йти далі по бульвару, можна побачити інший шанований львів'янами пам'ятник - видатному українському поетові Тарасу Шевченку.

Перспектива мальовничої алеї Львова - проспекту Свободи увінчана з північного боку силуетом однієї з найяскравіших споруд в Україні – Театром опери і балету імені Соломії Крушельницької, побудованим в 1900 р. архітектором З. Горголевським. Імпозантно пишна у своїй ренесансно-барочної образності будівля театру інтригує скульптурно мальовничою насиченістю і залишається однією з кращих в Європі. На головному фасаді домінує трьохарочних лоджія з коринфськими колонами. З обох боків від неї, в нішах, розташовані алегоричні фігури: ліворуч - Комедія, справа - Трагедія. Над головним карнизом фасаду - статуї восьми муз, а над ними - у трикутному тимпані - композиція А. Попеля "Радощі і страждання життя".
Фронтон вінчають вдалі по силуетах і динамічно скомпоновані три крилаті мідні скульптури П. Войтовича: Слава із золотою пальмовою гілкою (у центрі), Геній драми і комедії (ліворуч), Геній музики (праворуч).

Цікаво, що поблизу від місця, де в даний час розмістився театр ім.Марії Заньковецької, у XIV ст. Стояв ще один замок - Низький (резиденція королівського старости). За свою історію замок двічі горів, був перебудований і в руїнах «продерся-тулився» до початку XIX ст., поки не був розібраний. 

Під № 20 на проспекті Свободи розташоване велична споруда Національного музею. Заснований як фонд греко-католицького митрополита Андрія Шептицького, музей мав непросту історію. Довгий час у ньому був музей Леніна. Тільки з 1991 р. в музей повернулися його експонати - цінні ікони та інші видатні твори скульптури, різьби по дереву тощо. У Національному музеї Львова можна оглянути одну з найбільших у світі експозицію ікон, велику колекцію старих друкованих видань і малюнків, серед яких є навіть малюнки Мікеланджело, Рембрандта, Дюрера. Справжньою окрасою музею незабаром має стати відреставрований унікальний Богородчанський іконостас, створений видатним українським майстром Іовом Кондзелевичем в 1698 -1705 рр. 

Музей етнографії та художнього промислу, що є одним з найбільш спеціалізованих етнографічних музеїв Європи і однією з найбагатших художніх скарбниць декоративно-прикладного мистецтва, розташований в ефектному будинку під № 15 на проспекті Свободи. Побудував цей будинок для Галицької ощадної каси архітектор Юліан Захаревич, а імпозантну статую з факелом у руках, яка вінчає купол будинку, - скульптор Л. Марконі. Саме завдяки йому у Львова є своя Статуя Свободи. Вона разом із сусідніми фігурами створює скульптурну групу «Ощадливість», яка символізує економічний прогрес Галичини. 

В інтер'єрі музею не менш цікава статуя «Фортуна» роботи Ю. Марковського. Ясність і елегантна простота притаманні вестибюля і сходовій клітці музею, а особливої привабливості їм додають майстерні вітражі. Поряд з Музеєм етнографії - ще одна «перлина» проспекту - будівля «Гранд-Готелю», побудованого в 1893 р. Цікаво, що на місці, де в даний час розташований «Гранд-готель», стояла будівля, в якому жив з батьками всесвітньо відомий письменник Леопольд Захер фон Мазох.

На початку проспект Свободи сполучається з серцевиною міста - площею А. Міцкевича. Площа прикрашає пам'ятник польському поетові Адамові Міцкевичу, виконаний в 1904 р. скульптором А. Попелем. На гранітній колоні заввишки 21 м - бронзова група "Натхнення", де крилатий геній поезії подає Міцкевичу ліру. Динаміка композиції досягнута виразним співвідношенням миттєвого і бурхливого руху (навіює широким розмахом крил ангела) і спокою, втіленого у фігурі поета. Завдяки оптимальному відстані між статуєю і колоною, а також висоті розміщення ангела, при будь-якому сонячному освітленні тінь ангела ніколи не падає на постать поета. 

Фасадом повернутий до площі Міцкевича готель «Жорж» - найстаріший в Україні готель, який заснував в 1793 р. Георг (Жорж) Гофман. Свій нинішній вигляд, що є зразком характерною віденської архітектури, споруда набула в 1897 р. З старої будівлі, попередника нинішнього, на фронтон нового був перенесений рельєф «Св. Георгій». У нішах бічних фасадів - алегоричні статуї, що символізують Європу, Азію, Америку та Африку. У номерах готелю зупинялися багато знамениті гості, серед них - О. Бальзак, Ф. Ліст, Е.-Л. Войнич, М. Равель, Ж.-П. Сартр, іранський шах і ін.

З проспектом Свободи з'являється проспект Шевченка (колишня вул. Академічна) - ще одна центрально-презентаційна вулиця Львова. Тут є кілька цікавих будинків, які варто оглянути. Так, на розі проспекту Шевченка, 4 та вул. Чайковського розташоване одна з найбільш привабливих  споруд міста - колишній будинок адвоката А. Сегаля. У будівлі кімнати другого і третього поверхів частково зберегли цікаве оформлення - ліпний декор, печі, настінні гобелени та ін 

Монументальністю і прекрасною обробкою виділяється будинок № 17/19, (19071910 р., арх. Ю. Захаревич). Його фасад створено в іронічній грі неокласики та сецесії. Оздоблення інтер'єрів є каскадом ретельно продуманих синтетичних образів. На другому поверсі знаходиться великий зал засідань з циклом живописних панно Ф. Вігжівальского і горельєфів З. Кручинського, які разом складають міфологічну розповідь про життя і долю людини.