This is Ukraine - Путеводитель по Украине

Коротко

Територія району: 918 км2 

Населення: 45,7 тис.осіб 
у тому числі: 
- міське: 11,2 тис.осіб 
- з нього у м. Перемишлянах: 7,3 тис.осіб 
- сільське: 34,5 тис.осіб 

Щільність населення: 50 осіб/км2
Адміністративно-територіальні одиниці: 
- міст: 2 
- сільських рад: 27 
- сільських населених пунктів: 87 

Відстань від райцентру до обласного центру:
- залізницею: 34 км 
- шосейними шляхами: 27 км

Детально

Територія Перемишлянського району була заселена людьми ще у сиву давнину. Археологами досліджені поселення землеробських племен, які проживали тут у III тис. до н.е. З давньоруського періоду на території району залишився цілий ряд пам'яток оборонного будівництва.
Перемишлянський район розкинувся на Волино-Подільській височині, багатий як на мальовничі краєвиди, так і на пам'ятки архітектури.
Перемишляни вперше згадуються під 1437 роком, а за неповних 200 років містечко отримало магдебурзьке право.
В Середньовіччя Перемишляни були досить потужним містом-фортецею. В місто вели дві брами - Львівська та Бережанська, а також хвіртка.
Сьогодні Перемишляни є райцентром однойменного району на північний схід від Львова.


Серед чудових краєвидів Гологорського хребта тягнеться село Унів (Міжгір'я), відоме завдяки Унівській лаврі. З найновіших археологічних досліджень відомо, що монастир в Уневі був ще в кінці XIII ст.
Храм Успення Богородиці (XVI ст.) нагадує корабель. У фризі є бійниці, що свідчить про те, що колись святиня виконувала й оборонну функцію.
Після зруйнування святині татарами шляхтич Лагодовський занедужав на хворобу ніг. Одного разу йому уві сні з'явилась Богородиця і сказала, що він повинен їхати на схід від своїх володінь і шукати цілюще джерело. Омившись у ньому, він одужає. Так і сталося, а цілюще джерело було на місці спаленого татарами Унівського монастиря. Лагодовський видужав і на знак подяки відбудував монастир. Та й чудотворна ікона, яка є в храмі і про яку люди й досі розповідають легенди, пов'язана з видінням цього шляхтича: саме такою він і побачив Богородицю. Згодом довкола монастиря звели оборонні вежі. До сьогодні до унівського джерела тягнуться люди, а сам Унів перетворився на найбільше відпустове місце в Галичині.

Свірж. Замок вперше згадується в 1530р., коли місто належало шляхетній родині Свірзьких. Але сучасного вигляду він здобув в середині XVII ст. Новий власник граф Цетнер перебудував його і значно зміцнив. Перебудова і укріплення замку перепадає на той час, коли будувалися львівські арсенали, тому можна припускати, що до модернізації Свірзького замку був залучений Павло Гродзіцький. Але трошки не сумісний був палацовий стиль з оборонним призначенням, хоча місце було обрано вдало - замок був оточений непрохідними болотами, ставками, в підніжжі мурів ровами і звідним мостом. В 1648р. був спалений татарами, але відновлений. Під час визвольної війни замок неодноразово здобувався козаками впродовж 1648-1654 рр. В 1672 та 1675 р. замок вистояв турецьку облогу.
Місцевість надзвичайно мальовнича, сам замок розміщений на пагорбі над ставом.

Бібрка давньоруське містечко, перша згадка про яке датується 1211 роком в Галицько-Волинському літописі. Назву свою місто взяло від річки Бібрка, старовинного урочища Боберка - місця, де були бобри, полювання на котрих користувалось популярністю в Русі. Привілеєм Казимира IV в 1469 році Бібрка отримала магдебурзьке право, за яким дозволено було влаштовувати ярмарок двічі на рік та раз у тиждень (тоді щовівторка) проводити торги. Привілей Сигізмунда-Августа підтвердив у 1569 році надані права та дозволив проводити третій щорічний ярмарок і торги не лише щовівторка, а й щосуботи Пожежі, татарські набіги, козацькі та шведські війни спустошили місто. З 1790 р. місто дісталося графу Скарбку. Тоді було відкрито перші навчальні заклади. Від середньовіччя в місті зберігся оборонний костел, фондований у 1405 р. На початку XX ст. за проектом Василя Нагірного міщани збудували церкву. На південний схід від міста височить пагорб із капличкою Пресвятої Покрови. За переказами, це улюблене місце відпочинку Івана Франка, що навідував час від часу письменницю Уляну Кравченко, яка вчителювала тут.

Дунаїв - стародавнє село над Золотою Липою, відоме з 1386 року. Селом Дунаїв був не завжди. Католицька парафія тут була заснована лише у 1413 р., тут була влаштована садиба львівських архієпископів. Зараз костел св. Станіслава Бійниці, оборонні галереї під стріхою та на башті. Крім оборонного костелу, у Дунаєві був і замок. Разом вони творили міську оборонну систему. Ще можна впізнати ринкову площу, на одному з кутів якої зберігається споруда з елементами закопанського стилю. Приваблює погляд старий цегляний будиночок з баштами над входом. Кажуть, що тут колись був жіночий монастир.

Карта

Карта перемишлянського району