This is Ukraine - Путеводитель по Украине

Коротко

Територія району: 918 км2 

Територія району: 1294 км2

Населення: 108,3 тис.осіб
у тому числі:
- міське: 36,1 тис.осіб
- з нього у м.Жовкві: 13,4 тис.осіб
- сільське: 72,2 тис.осіб

Щільність населення: 84 осіб/км2
Адміністративно-територіальні одиниці:
- міст: 3
- селищ міського типу: 2
- сільських рад: 39
- сільських населених пунктів: 160

Відстань від райцентру до обласного центру:
- залізницею: 34 км
- шосейними шляхами: 27 км


Жовківщина багата пам’ятками історії, архітектури та культури. За кількістю пам’яток вона займає друге місце в області після Львова. Центр м.Жовкви має статус Державного історико-архітектурного заповідника і має великий інтерес для туристів та гостей міста.

Всього у районі нараховується: археологічних пам’яток – 27, пам’яток архітектури – 49, історичних 82. Серед Жовківських пам’яток найбільш видатними є ансамбль костелу і монастиря домініканів у стилі бароко (1653р.), Парафіяльний костел св.Лаврентія “Фара” (1606р.), Жовківський замок (1594-1606рр.), ренесансна синагога (1692-1700рр.), дерев’яна Святотроїцька церква (1702р.)

Серед інших архітектурних перлин Жовківщини найбільшу цінність мають дерев’яна церква Параскеви (1723р.), у Крехові, ансамбль Крехівського монастиря (XVII-XVIII ст.), найдавніша на Галичині дерев’яна церква Св.Духа (1502р.) у с.Потелич. Усі ці архітектурні пам’ятки мають загальноєвропейське значення, що робить їх об’єктами не тільки вітчизняного, а й міжнародного туризму.

Детально

Жовківський район.
Жовківщина надзвичайно багата пам'ятками історії, архітектури та культури. За кількістю пам'яток вона займає шановане друге місце в області після Львова. Центр Жовкви перетворений у державний історико-архітектурний заповідник і вартує того, щоб його відвідували туристські натовпи. А всього у районі 27 археологічних пам'яток, 49 пам'яток архітектури та 82 історичні пам'ятки.

Жовква
Старослов'янські Винники, середньовічна Жовква, Нестеров радянських часів, знову Жовква... Назва міста часто змінювалась, і кожна історична епоха вносила в його образ свої характерні риси. Село Винники вперше згадується в літописах за 1242 рік. Місцеве населення займалось в основному виготовленням вина (звідси й виникла його назва). І дотепер одне з передмість, те, що починається за Глинською брамою, називається саме так.
В XVII столітті володарем всіх навколишніх земель став польський магнат Станіслав Жолкевський. Бажаючи зберегти родові коріння та прославитися, він добився в короля дозволу назвати місто власним ім'ям. Жовква, як і кожне середньовічне місто, будувалася по принципу фортеці. В 1594-1606 рр. тут виростає величний замок з неприступними стінами. Поруч з замком, біля підніжжя гори, був розбитий чудовий парк "Звіринець", де у вольєрах жили серни та олені.
Жовква відома ще й тим, що тут в І половині XVII ст. працював єдиний в Україні монетний двір, де з срібла вдови Жолкевського чеканили монети.
До замку прилягає Ринкова площа — традиційний центр суспільно-торгівельного життя міста. її територія оточена 2-поверховими житловими будинками - пам'ятками середньовічної архітектури. На всю Галичину славились вироби місцевих гончарів - керамічний посуд та кахлі для печей. А жовківське пиво, виготовлене за особливими, таємними рецептами, конкурувало з львівським. Поруч з замком знаходиться міська ратуша, та реконструйовані середньовічні каземати, зведені в XVII столітті. Цікавим туристичним об'єктом є домініканський монастир XVII століття. Ранньобароковий костел було зведено за моделлю неапольських храмів на кошти Теофілії Собєської. Василіянський монастир кінця XVII - початку XX століть. Тут зберігаються мощі святого Парфенія, чиє свято припадає на кінець вересня -початок жовтня. Храм - величний, з дуже цікавим, дещо схожим на пелюстки квітки дахом. Монастирську церкву було збудовано 1612 року, інші споруди звилися пізніше. Неподалік видніється велична хоч і занедбана будівля старої синагоги. Стіни синагоги оборонного типу, бо вона була, як підтвердили археологічні розкопки, розташована коло міського муру.
Парафіяльний костел св. Лаврентія. Збудовано його 1604-1609 рр. архітекторами А. Прихильним та П. Щасливим, відомими своїми львівськими шедеврами. Усі фасади костьолу оформлені пілястрами тосканського ордеру. Грандіозний антаблемент прикрашений декоративними фігурами кінних воїнів та гербами. Головний західний портал прикрашають фігури 4 євангелістів та 4 святих. Інтер'єр храму багато прикрашений, це своєрідний некрополь магнатських родин Собєських та Жолкевських, через що храм іноді називають "маленьким Вавелем". Дзвіниця храму - це наша відповідь Пізі. Споруда має легкий нахил, теж падає, як і відома вежа в Італії. Церква св. Лазаря. В 1624 р. на цьому місці стояла дерев'яна споруда, в 1627 р. тут при шпиталі для бідняків з'являється костел. Крехів
Село широко відоме своїм старовинним василіянським монастирем. Знаходиться обитель в 16 км. на захід від Жовкви на гряді Розточчя в надзвичайно мальовничій околиці. Міцні мури та башти притулились до лісистих пагорбів, багатих на джерела та печери. Тут відреставровано Миколаївську церкву 1721-1737 рр. і келії 1755-1902 рр., а також оборонну вежу-дзвіницю. За народними переказами, монастир заснували монахи Києво-Печерської Лаври Іоїл та Сильвестр.
Вони поселились у викутих в скалі келіях. Скала згододі отримала назву "Скала Іоіла", і на її вершині збудували каплице Покрови та поруч каплицю Петра і Павла.
В самому Крехові збереглася дерев'яна церква 1724 року, зведена майстром І. Хом'юком (про це є напис на центральному зрубі) з цікавим іконостасом. Поруч - дерев'яна д*вішщя, зберегла риси оборонної дерев'яної архітектури у вигляді бійнице у зрубі першого ярусу.
Куликів
Раніше поселення носило назву Бощ, про це говориться у документах щодо передачі містечка в дар Яну з Конєцполя. Перша письмова згадка про Куликів датується 1399 роком, коли Галицький католицький архієпископ Якуб Стрепа здійснив тут освячення костелу Пресвятої Трійці. До речі, це був один із перших костелів у околиці і до його парафії належало й тодішнє село Винники. Потелич
В минулому місто Телич, зараз - село Потелич, єдине у своїй цільності завдяки збереженим природним ландшафтам з чудовими краєвидами, багатохуторною системою проживання. Поруч — гора Городище. Потеличани в 1998 році відсвяткували 775 років першої згадки про поселення та 500 років надання місту магдебурзького права.
У 1498 році місту Потелич було надано Магдебурзьке право Потелич знаменитий своїми пам'ятками дерев'яної архітектури. Три дерев'яні церкви стояли ще на початку нашого століття. За найстарішу будову міста вважають церкву Св. Духа, яка збереглась донині і охороняється державою як пам'ятка архітектури. Збудована вона ймовірно у 1502 році на кошти гончарського цеху. Церква є яскравим прикладом забудови бойківського типу з ступінчасто-пірамідальним перекриттям. Одначе центром уваги мусить бути величезна вежа — дзвіниця при Троїцькій церкві, котра панує над цілим містом. Вона стоїть на 9 могутніх стояках-стовпах, з яких деякі мають діаметр близько 70 см. Висота 20 метрів. В Потеличі зберігались книги-першодруки, виготовлені в Києво-Печерській Лаврі. Це "Тріодь цвітна" (початок XVII ст.), "Апостол" (XVI ст.), "Бесіди Василя Великого" (кінець XVI ст.). Ці книги з майстерно виконаними гравюрами є справжнім шедевром раннього книгодрукування. Нині вони зберігаються в архівах музеїв.
Рава Руська
Є вірогідність вважати засновником Рави мазовецького князя Владислава.
Відбулося це в 1455 році. Пізніше до Рави додалося слово "Руська": на теренах Речі Посполитої вже існувала одна Рава - Мазовецька. Міста не слід було плутати. Населення міста було строкатим: поляки, українці, велика єврейська громада, що оселилася тут ще в XVI столітті.

Карта

Карта Жовківського району