| Хустський замок |
|
Коротко
Детально
Верхнє подвір'я, ймовірно, зведено раніше. Воно складалося з оборонних мурів, круглої триярусної башти із півдня та квадратної дозорної з півночі. В'їзна брама розміщувалася із заходу між двома баштами, перед якими через глибокий рів влаштовано звідний міст. На верхньому замковому дворі розташовано помешкання власника (палац), комендантський будинок, господарські споруди, а також криницю завглибшки близько 160 м.
У 1766 р., коли підчас грози у круглу башту, в якій зберігався порох, влучила блискавка, замок від потужного вибуху майже вщент зруйновано. Теж саме повторилося і в 1798 р., коли блискавкою зруйновало трикутну східну башту. Відтоді замок не відбудовувався і зрештою занепав. Нині від укріплення уціліли фрагменти оборонних мурів та рештки нижніх в'їзних башт, круглої башти верхнього двору, бастіонів. Хустський замок - визначна пам'ятка оборонної архітектури закарпатського краю. ЛегендаЛегенда про назву міста
"... Колись дуже давно чорти на своїх плечах переношували гори з одного місця на друге. Так один чорт взяв на плечі гору, на якій зараз лежать розвалини Хустського замку і хотів перенести цю гору на інше місце. Гора була дуже важка і чорт вирішив покласти її на землю, щоб відпочити.Якраз у цей час ішов інший чорт та коли гора зсунулася на землю, притиснула чортові хвіст. Почав той кричати зі всієї сили: "Йой, йой, хвуст! Йой, йой, хвуст!" Почули це інші чорти, побігли туди і витягли хвіст з-під гори. Чорт дуже зрадів і пішов далі своєю дорогою. А той чорт, що ніс гору, взяв тепер її знову на плечі і поніс на те місце, де вона зараз лежить. Так від того часу і до сьогодні залишилася назва цього міста - Хуст Легенда про назву Скелі Червоної "...Це було давно, дуже давно, ще в ті часи, коли воєвода Хуста безпечно жив у збудованому ним високому замку зі своїми численними слугами і воїнами. Сім'я у нього була невелика - дружина і двойко діток. В обох дітей, хлопчика і дівчинки, були на правім плечі однакові родимки. Якось поїхав воєвода з великою своєю свитою на лови далеко в гори, залишивши в замку невеличку охорону. І в той час сталося велике лихо: у край вдерлися не знані доти нікому дикі татари і захопили Хустський замок.
Коли воєвода повернувся з ловів, у спустошеному замку він знайшов лише свою перелякану маленьку дочку. Воєвода почав усюди шукати дружину і сина, але дарма - ніде їх не було. І в своєму невтішному горі дав клятву карати на горло кожного татарина, який потрапить йому до рук. Роки минали... Воєвода постарів, а дочка його виросла і стала дівчиною-красунею. Про долю дружини і сина йому нічого не було відомо. Тим часом син його ріс при ханському дворі і став гарним юнаком. На нього звернув увагу і сам хан, взяв його в свою гвардію охоронцем. Мати скоро вмерла від горя, і Андрій, або, як його звали татари, Скандор, лишився сам. Одного разу він випадково зустрів серед невільників одного з воїнів батька, якого упізнав по рубцю на обличчі від рани, яку той колись дістав у бою. Старий воїн умовив юнака втекти разом із ним і на Батьківщину. Дуже небезпечним був шлях, але зрештою вони дісталися рідного краю. Здалеку уже виднівся високий Хустський замок. Але старий воїн вже не міг далі йти і помер на руках у Андрія-Скандора. Юнак викопав шаблею могилу і поховав свого старого друга. А тоді рушив далі. По дорозі він раптом почув одчайдушний крик і побачив дівчину, за якою гнався величезний ведмідь. Це була його рідна сестра, яка їхала верхи, залишивши далеко позаду вершника, який її супроводжував. Кінь, злякавшись ведмедя, кинувся вбік і скинув з себе дівчину. Андрій, не довго думаючи, кинувся на ведмедя й убив його ударом шаблюки у саме серце. Під час боротьби звір здер з юнака одяг і оголив родиму пляму у нього на плечі. Сестра тоді відразу впізнала свого брата і вони, від радості плачучи, впали одне одному в обійми. Тим часом вершник під'їхав і побачив дочку воєводи, в яку він був закоханий, в обіймах татарина. В запалі ревнощів він поспішив донести своєму панові, що його дочка обіймається з татарином. Розгніваний воєвода, вірний своїй клятві, зопалу наказав відрубати зухвалому татаринові голову. Незважаючи на благання і плач дівчини, слуги воєводи схопили нещасного юнака і потягли його на скелю, що височить напроти Хустського замку, над річкою Великою, і тут же відрубали йому голову, не чекаючи воєводи. Скоро під'їхав до місця страти і сам воєвода і, впізнавши в убитому татаринові сина, тут же вбив себе мечем. Він помер на мертвому тілі свого сина, їх кров змішалася і почервонила скелю, яку відтоді почали називати Червоною." План
|
||||||||||||||||||||||||||||||
| Незабаром | |
![]() День Києва 2012 м. Київ 24 - 27 травня |
|
![]() ARSENALE 2012 м. Київ з 24 травня |
![]() Сталева ліга Білгород-Дн. 26 - 27 травня |
![]() Фестиваль Вогню м. Київ 25 - 27 травня |
![]() Romantik м. Чернігів 25 - 27 травня |
| Знаєш про цікаву подію чи фестиваль? Напиши про це нам! fest[вушко]thisisukraine.org |
|





Руїни замку розташовано на вершині високої гори, яка нависає над містом. Муровані укріплення закладено ще 1090 р. У 1191 р. вже існував замок. У 1242 р. його захопили та спустошили татари. В XIV ст. замок відбудували. Відтоді він був відомий як укріплення, яке захищало Марамороське королівство та соляні копальні. Розбудова і зміцнення замку тривали впродовж XVI-XVIІ ст. В основному тоді ж і сформувалася планувальна конфігурація твердині, яка визначалася двотерасним характером вершини гори. Відповідно, Хустський замок мав два подвір'я - верхній і нижній, які поєднували у своїй структурі різночасові споруди.
Більш просторе нижнє замкове подвір'я обнесено мурами і укріплено трикутною в плані баштою зі сходу та бастіонами з північного заходу. В'їзна або південно-східна брама розміщувалася між двома баштами із звідним мостом перед ними. На нижньому подвір'я знаходилися будівлі помешкань, господарські споруди, церква тощо. На початку XVIII ст. замок опинився в центрі боротьби угорського народу за свою незалежність під проводом Ференца Ракоці II: у 1703 р. його захопили повстанці. Після придушення повстання у 1711 р. там розмістився австрійський гарнізон.
"... Колись дуже давно чорти на своїх плечах переношували гори з одного місця на друге. Так один чорт взяв на плечі гору, на якій зараз лежать розвалини Хустського замку і хотів перенести цю гору на інше місце. Гора була дуже важка і чорт вирішив покласти її на землю, щоб відпочити.








Коментарі
а їм яка різниця? головне що замок
Стрічка RSS коментарів цього запису.