This is Ukraine - Путеводитель по Украине

Тростянець

унікальна пам`ятка садово-паркової архітектури XІX ст.

штучно створений гористий рельєф на площі в 30 га, заввишки 35 м.

Вартість вхідних квитків:

• дорослі - 4 грн.
• студенти, школярі - 2 грн.

Україна, Черніговсьа область, Ічнянскьий район, с.Тростянець

Державний дендрологічний парк "Тростянець" НАН України (до 1983 р. -Державний дендрологічний заповідник "Тростянець" НАНУ) - видатна пам'ятка садово-паркової архітектури середини XIX  століття, яка створена завдяки зусиллям і коштам відомого на теренах Російської імперії Івана Михайловича Скоропадського. Нині дендропарк - національне надбання України. Розташований дендропарк у південно-східній частині Чернігівської області на території Ічнянського району на площі 204,7 га у сприятливих  для розвитку деревної рослинності кліматичних умовах. Місцевість, обрана для створення дендропарку, на початку XIX століття була типовою для Лівобережного лісостепу відкритою рівниною, розсіченою численними  заболоченими балками. На південній частині цієї території зростає дубовий гай, частина дерев якого збереглася і зараз входить до складу паркових ландшафтів. Решта вибраної території використовувалась як сільськогосподарські угіддя.

Садиба, до якої входить великий дерев'яний будинок із баштами та чотири флігелі,  споруджена у 1833 році поблизу струмка Тростянець, який  використано для створення системи ставків. Шляхом поглиблення балок і насипання гребель створено Великий став, завдовжки 1,3 км і завширшки біля греблі майже 100 м. Він розділяє парк посередині з півночі на південь - це його композиційна вісь. Із різних боків поблизу  ставка створено два менших розмірами - Лебединий та Куциха. Загалом водна поверхня, яка  становить понад 10 га, -  один із важливих елементів паркового ландшафту. Рівень ґрунтових вод знаходиться у межах 5-10 м , проте, у низинній місцевості  часто виходять на поверхню у вигляді відкритих джерел, завдяки яким у паркових ставках підтримується стабільний рівень води. 

  У 1834 р. на берегах ставків, плщею близько 20 га, зроблені перші насадження деревних рослин крупномірними саджанцями ялини європейської, тополі та інших місцевих видів. Згодом почали висаджувати також саджанці берези, липи, клена, дуба, які викопували в сусідніх лісонасадженнях. Ці рослини з часом майже повністю загинули, окрім тих, які були висаджені безпосередньо біля води. Такі результати перших посадок спонукали І.М.Скоропадського до створеня власного розсадника на території парку.

У балці Богівщина в значній кількості почали вирощувати посадковий матеріал як місцевих видів, так і завезених з інших районів. За наявності достатньої кількості посадкового матеріалу посадки почали здійснювати великими суцільними ділянками, які межували із сінокосними галявинами, і отримали досить позитивні результати. Наприкінці першої половини XIX ст. в насадження почали вводити екзотичні види, саджанці яких доставляли із Риги, Петербурга, Парижа , Києва, Нікітського ботанічного саду, акліматизаційного саду Каразіна та інших. Звичайно, не всі екзотичні рослини приживались в нових умовах, але це дало поштовх для удосконалення акліматизаційної роботи і застосування нових засобів, у т.ч. шляхом щеплення екзотів на місцеві види, наприклад, південних дубів на місцевому дубі, кедра сибірського на сосні звичайній тощо. І це дало позитивні наслідки: паркові насадження почали швидко збагачуватись новими оригінальними формами з незвичайними декоративними властивостями.

Одночасно з розвитком паркових ландшафтів виникла реальна необхідність створення захисних насаджень. Це здійснювалося шляхом заліснення степових ділянок розміром від 0,5 до 15 га за межами паркової території. Насадженя розміщували смугами чи компактними галявинами навкруги парку на відстані до 2 км від нього, створюючи захисну зону, розширену з боку переважного напрямку вітрів. Як правило, у більшості цих насаджень домінував якийсь один вид, наприклад, сосна, береза, ялина, дуб але були і змішані насадження, де до місцевих видів додавались екзоти, запас саджанців яких створювався у розсаднику.

Таким чином площу захисних насаджень було доведено до 155 га, з яких 100 га займали хвойні види. З 1858 р. почався новий етап у будівництві Тростянецького парку - перетворення рівнинної місцевості на рельєфний ландшафт. Спочатку роботи здійснювали на 5 га, а згодом площу було розширено до 30 га по обох боках від Великого ставу. Керував роботами головний садівник К.Д.Шлінглоф. З метою створення гірського рельєфу на відведених ділянках частково вирубували існуючі насадження, а в місцях, де створювали високі гірки, вони ставали каркасом і повністю засипались землею.

  У результаті робіт, що проводили близько 30 років, створено гористий рельєф, де висота окремих гірок сягала 35 м. Гірки обсаджували деревами, здебільшого соснами та кущовими видами. У 1886 р.  проведено першу інвентаризацію насаджень парку і складено топографічний план. За її підсумками площа парку становила 170 га, видовий склад налічував 623 види та форми, з них 161 - хвойних, 462 - листяних, у тому числі дуба - 50 видів і форм, клена - 60, ясена - 37, ільмових — 34, липи - 27, берези -16, тополі - 18, горобини -17, ялини та ялиці — 51, сосни - 22, туї — 32, ялівцю - 25 видів та форм. Узагалі у цей період ландшафт парку був практично сформований: захисні насадження займали площу 180 га, формування рельєфу безпосередньо на території парку закінчено, прокладено доріжки, встановлено кам'яні та дерев'яні лави та альтанки, скульптури, побудовано малі архітектурні форми, греблі та мости.

На жаль, з кінця XIX ст. в історії дендропарку починається період повного занепаду, спричиненого смертю І.М.Скоропадського в 1887 р. і відомими суспільно-політичними подіями початку і середини XX ст. Факт такого занепаду достовірно засвідчила інвентаризація насаджень парку 1948 р., коли виявлено тільки 391 вид і форму, у тім числі 79 хвойних і 312 листяних. Істотне значення в такому зменшенні видового і формового складу насаджень мав фактор відсутності протягом тривалого часу компетентного і зацікавленого господаря. Так, у січні 1918 р. садибу  зруйновано й упродовж  двох десятиліть парк був у віданні створеного в Тростянці тваринницького радгоспу. З 1938 р. головна частина парку  виділена в самостійну господарську одиницю і підпорядкована безпосередньо Наркомзему УРСР, а в 1940 р. він став державним заповідником і був підпорядкований Головному управлінню заповідниками. Цього ж року заповіднику  додали 30 га орної землі для створення розсадника і колекційної ділянки.

Із переданням дендропарку до Академії наук УРСР у 1951 р. в його історії почався якісно новий період розвитку. Він стає науково-дослідною установою, де вивчаються питання інтродукції та акліматизації рослин, реконструкції та відновлення паркових ландшафтів, вегетативного та генеративного розмноження інтродукованих рослин і проводиться ефективна культурно-просвітницька робота. Практично відразу після передання,   у Тростянці на площі 11,4 га створюється арборетум, де зібрано майже тисячну колекцію деревних видів, різновидів і форм. Активно розвивається виробничий розсадник, де вирощуються сотні тисяч саджанців різноманітних видів і форм як для потреб власне дендропарку, так і для потреб зеленого будівництва. З часом дендропарк став головним виробником декоративних саджанців для північних регіонів України, а також для Росії та Білорусі.

Дендропарк використовується і як насіннєва база для постачання зацікавленим структурам насіння екзотичних видів. Перегорнувши сторінки історії древнього парку, хочеться повністю поринути у непересказане відчуття єдності з рукотворною природою. Побудова парку у вигляді природного ландшафту примушує замислитись: невже все це створено людиною? Милуючись прекрасним ландшафтом дендропарку, важко повірити, що це була монотонна, безліса рівнина, пересічена неглибокими балками та болотистими низинами вздовж струмка Тростянець. Зараз тут проглядається і профіль Альп, і Швейцарські ущелини та сонячні галявини, і багатовікові дерева-велетні, які вдивляються у глибочінь ставків. Завдяки вдалому поєднанню води, зелених насаджень, архітектурних форм, створеному гористому рельєфу, парк постає гармонійним, цілісним та незвичайно привабливим будь-якої пори року. Спокійна гладь ставків заспокоює, примирює, надихає. Легкі дерев'яні містки, перекинуті через ставки, дозволяють і сьогодні милуватись неповторним прибережним ландшафтом із плакучих верб, білокорих беріз, темно-зелених ялин, що древніми силуетами віддзеркалюються у воді, Іїґ зупиняючи нестримний плин часу. І тільки дикі лебеді, сколихнувши хвилі, повертають нас у сьогодення.Парк користується великим попитом серед туристів, особливо популярні - тури вихідного дня.

Особливе місце посідають хвойні рослини, якими засаджено найбільш рельєфні місця парку, їх вдало використано під час оформлення галявин, ставків, окремих паркових масивів. Завдяки хвойним видам незвичайний художній колорит створюється у парку протягом літнього періоду і взимку. Низькорослий ялівець козацький, яким покрито крутосхили, гірки та їх підніжжя, береги ставків, створює неперевершений художній ландшафт, який , окрім цього, ще й ефективно виконує ґрунтозахисну функцію, не допускаючи змивів та ерозії ґрунтової поверхні. Високорослі види роду туя, ялиця, ялина, сосна та інші з їх надзвичайно декоративними голубими, сріблястими, золотистими, плакучими, пірамідальними та розлогими формами використані для створення мальовничих пейзажів у вигляді окремих груп або одиночних екземплярів на відкритих місцях. 

  Вітаючись із парком, нас зустрічає Вестибюльна галявина, а крокуючи вздовж берега Великого ставу, - галявина Шевченка, потім відкриваються по черзі, наче картини, облямовані дорогими рамами з віковічних дерев, відкриваються Тисова, Кедрова, Березова галявини, та галявини велетенських туй, "Три сестри", "Вісім братів"... Перебравшись центральним містком через Великий став, можна помилуватись "Швейцарською" ущелиною, поблукати до вершин рукотворних гір: Кудлатої, Сторожової, Дідової, Ротонди, зустрічаючи скіфських кам'яних баб. А, затримавшись біля мармурового пам'ятника, який замовив господар парку І.М.Скоропадський незадовго до смерті, читаєш звернуті до тебе через віки слова: "Любезный прохожий! Садъ, въ котором ты гуляешь, посаженъ мною; он служилъ мнъ утъшеныемъ въ моей . жизни. Если ты заметишь беспорядокь, ведущий къ  уничтожешю его, то скажи объ этомъ хозяину сада: ты сдълаешь доброе дъло ".