This is Ukraine - Путеводитель по Украине

Коротко  

Офіційна повна назва	Національний історико-архітектурна пам'ятка-музей "Київська фортеця"
Час заснування	1706 р.
Засновник/архітектор	За указом Петра І печерські укріплення були перетворені у земляну фортецю новітньої фортифікації, а у 1810 р. відомий російський фортифікатор генерал-лейтенант К. Опперман опрацював проект створення у Києві великого табору для запасних армій із спорудженням з заходу та півдня нових земляних укріплень і посиленням Старокиївської і Печерської фортець.
Унікальність	Київська фортеця складається з багатьох споруд і будувалась протягом багатьох сторіч. Є укріплення, яким уже більше тисячі років, а є побудовані в ХІХ ст. До складу Київської фортеці (колись вона була найбільшою в Європі) входили укріплення Києво-Печерської лаври, споруди на території теперішнього Музею історії ВВВ, завод «Арсенал» та багато інших об’єктів.
Варто звернути увагу	На місці колишньої політичної в’язниці (так званого “Київського Шліссельбурґа”) у 30-их роках ХХ ст. було відкрито Історико-революційний музей-пам’ятку “Косий капонір”. У 1991 р. музей “Косий капонір” перетворено на Історико-архітектурну пам’ятку-музей “Київська фортеця”.
Місцезнаходження	м. Київ, вул. Госпітальна, 24а. Тел.: (044) 234-19-70, 244-29-61
Графік роботи	Понеділок - Неділя:10-00 - 18-00 Остання екскурсія: 16-30
Вартість входу/екскурсії	Вхід вільний

  Детально

Київська фортеця є комплексом оборонних споруд Києва, який формувався протягом 15-ти століть. До складу Київської фортеці входять Києво-Печерська лавра, територія національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 року, завод "Арсенал" і багато інших об'єктів: валів та оборонних мурів Києва.

Історія фортифікації Києва почалась наприкінці V – поч. VI ст. з городища на Старокиївській горі. Тоді воно було укріплене земляними валами., ровами та частоколами. Але зі здобуттям Києвом слави столиці Київської Русі створено велику систему укріплень міста. Кожна частина міста мала свою оборонну систему. На жаль, після нищівної поразки від хана Батия 1240 р. фортифікаційні укріплення занепали. Новий етап починається вже в період польсько-литовського владарювання – зводиться фортеця-замок на горі Хоревиця на Подолі (Литовський замок). Вже перебуваючи під владою Російської держави, на території Києва були збудовані фортечні укріплення від Хрещатика до Печерська – власне останнє укріплення було розбудоване. Цих заходів вжили з метою запобіганню ризику проникнення ворога через територію тодішньої України до Росії. В 1679 р. козацькі війська під керівництвом гетьмана Самойловича протягом останніх років XVII ст. об’єднують старокиївські та печерські укріплення - утворюється одна величезна фортеця. На початку XVIII ст. Печерська цитадель вже була повністю розбудована.

Комплекс фортеці, розташований на Печерському узгір'ї, складається з трьох основних вузлів оборони: цитаделі, Васильківського та Госпітального укріплень. Спорудження Київської фортеці, розпочате в перші роки XVIII ст., було пов'язано з підготовкою Російської імперії до Північної війни. Визначивши Київ як важливий стратегічний пункт, у 1706 р. до міста приїздить сам імператор Петро І і підшукує місце для майбутнього укріплення. Найпридатнішою виявилася територія навколо Києво-Печерського монастиря. 15 серпня 1706 р. у присутності російського імператора відбулися офіційні закладини Печерської фортеці, яка згодом стане цитаделлю Київської фортеці.

Вибір Києво-Печерського монастиря – основного ядра печерського укріплення не був випадковим. З початку свого існування Печерський монастир мав надійні оборонні стіни та башти. Як відомо з літописів, уже в другій половині XI ст. територію монастиря було обнесено частоколом. У XII ст. частокіл змінили на муровані стіни, але в 1240 р. їх зруйнували монголо-татари. У XVII ст. огорожа монастиря залишалася дерев'яною. Періодично її укріплювали валами. Зокрема, у 1679 р. козаки гетьмана Івана Самойловича звели навколо монастиря земляні вали. У 1698-1701 pp. територію монастиря огороджують високими мурами з п'ятьма баштами та кількома в'їзними брамами, в тому числі з надбрамними храмами. До нашого часу дійшли Онуфріївська, Івана Кушника, Малярна та Південна башти. Двох'ярусні башти, оснащені бійницями, виступають за лінію мурів. Муровані оборонні стіни, в нижній частині завтовшки 2,5-3 м, мали висоту близько 7 м і завершувалися бойовими галереями на виступах мурувань у вигляді аркад з внутрішнього боку.

Таким чином, на час закладин Печерської фортеці монастир мав надійну оборонну систему. Розпочате за Петра І у 1706 р. будівництво земляної фортеці бастіонного типу було завершено, ймовірно, 1723 р. Укріплення являло собою колоподібну в плані систему оборонних споруд і складалося з дев'яти бастіонів, одного напівбастіону куртин, равелінів та інших об'єктів. Загроза іноземних інтервенцій постійно потребувала не тільки належного утримання фортеці, а й її розбудови та модернізації. У 40-50-х роках XVIII ст. будівельними роботами у фортеці керує військовий інженер де Боскет. У цей час бастіони отримують назви: Павловський, Спаський, Петровський, Успенський, Андріївський, Семенівський. До кінця XVIII - початку XIX ст., крім відкритих укріплень, на території Печерської фортеці було зведено чимало й інших важливих споруд, зокрема Васильківську та Московську брами, пороховий погріб, будинок арсеналу, казарми, склади. З урахуванням нових досягнень у розвитку вогнепальної зброї, зокрема збільшення далекобійності гармат, за пропозицією військового інженера Оппермана напередодні війни з Наполеоном 1812 р. для прикриття Печерської фортеці було споруджено Звіринецьке земляне укріплення.

Не втратив військово-стратегічного значення Київ і після війни 1812 р. У березні 1830 р. схвалюється план нової Київської фортеці, розроблений Опперманом. За цим проектом передбачалося спорудження Васильківського і Госпітального укріплень. Планувалася також модернізація Печерської цитаделі, яка включалася до єдиної системи укріплень.

Будівництво Київської фортеці розпочалося із закладин З0 червня 1831 р. Васильківського укріплення, а спо-рудження нових укріплень тривало до 1863 р. Васйльківське укріплення складалося із земляних валів, равеліну з капоніром та трьох башт. Госпітальне укріплення на Черепановій горі споруджували протягом 1842-1849 pp. До його складу входили земляні вали, три капоніри в ровах, північний капонір з мостом, косий капонір, госпіталь та інші будівлі. Крім того, вздовж Кловського яру було зведено дві башти, виробничі майстерні, Миколаївські ворота. У цей час було споруджено оборонні мури навколо Ближніх і Дальніх печер.

Завершений у 1860-х роках Києво-Печерський фортифікаційний комплекс, що складався з Печерської цитаделі, Васильківського і Госпітального укріплень, навіть доповнений Звіринецькими земляними оборонними спорудами, при високих темпах розвитку вогнепальної зброї на час реалізації проекту вже не відповідав вимогам оборони. Потреба у нових формах укріплень Києво-Печерської фортеці змусила спорудити в 1871-1877 pp. Лисо-гірський форт.

Отже, будівництво Київської фортеці як важливого фортифікаційного комплексу тривало понад півтора століття, починаючи з 1706 p., коли було закладено Києво-Печерську цитадель, і завершуючи Лисогірським фортом, спорудженим у 1877 р.
Незважаючи на те, що з часом комплекс фортеці втратив своє стратегічне значення, чимало споруд оборонного призначення збереглося до нашого часу. Вони репрезентують принаймні чотири періоди розбудови укріплень.

Роль Київської фортеці в історії міста неоднозначна. Створення укріпленого військового табору в межах Печерська майже на 70 років затримало цивільну забудову цього району. Одночасно її будівництво пов’язане із розвитком цегельних заводів, водогону, влаштуванням брукованих вулиць і узвозів (Олександрівського, Панкратьєвського, Кловського, Наводницького), Набережного шосе, з появою першого постійного Ланцюгового мосту через Дніпро (1853). Арсенальні виробничі майстерні фортеці стали зародком майбутнього заводу “Арсенал”. Тепер комплекс споруд Київської фортеці (взятий під охорону держави у 1979 р.) є своєрідним музеєм історії фортифікації, в якому представлені оборонні споруди періодів гладкоствольної і нарізної артилерії.

Найдавнішою пам’яткою середньовічного типу є оборонні мури з вежами навколо Верхньої лаври (кін. ХVII ст.). До новітніх фортифікаційних систем належать земляні бастіонні укріплення цитаделі, тенальне Васильківське укріплення, полігональне Госпітальне укріплення. Численні оборонні казарми на Печерську втілюють особливості російської фортифікаційної школи, яка, на думку деяких фахівців, на поч. ХІХ ст. займала провідне становище у Європі. Лисогірське укріплення ілюструє особливості побудови фортової фортеці періоду нарізної артилерії (сер. ХІХ ст. – 1885). Окремі споруди Київської фортеці нерозривно пов’язані з історією визвольного і революційного рухів. На місці колишньої політичної в’язниці (так званого “Київського Шліссельбурґа”) у 30-их роках ХХ ст. було відкрито Історико-революційний музей-пам’ятку “Косий капонір”. У 1991 р. музей “Косий капонір” перетворено на Історико-архітектурну пам’ятку-музей “Київська фортеця”.

  Фото