Коротко
Офіційна назва
|
Озеро Синевир
|
озеро Синевир
|
Варто знати
|
Озеро Синевир розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна — 22 м. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність, навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1-2 метри озера
|
Унікальність
|
Площа парку становить 40 тис. га. У парку створено три туристичні маршрути, діє мережа стаціонарних рекреаційних пунктів, влаштовано шість екологічних та науково-пізнавальних стежок, розроблені кінні та веломаршрути.
|
Площа басейну
|
5 га
|
Варто знати
|
Увага! Існує ліміт на кількість автомобілів, які можуть одночасно знаходитись біля озера.
|
|
Графік роботи
|
Працює цілодобово цілий рік
|
|
Вартість входу / екскурсії
|
Вхід на територію ННП "Синевир":
для пішоходів - 2 грн. з особи,
для автомобілів - 15 грн. з авто.
|
|
Місце знаходження
|
Знаходиться у Міжгірському районі Закарпатської області України (c. Синевир-Остріки, Міжгірський район, Закарпатська область, 90041 - ННП "Синевир")
|
|
Як дістатись
|
Громадським транспортом:
Потягами "Київ-Ужгород" або "Київ-Чоп" - до ст. Воловець. Далі слід їхати рейсовим автобусом до смт. Міжгір’я і с. Синевирська Поляна (відстань від Воловця - 90 км.) або на таксі - безпосередньо до озера
Власним транспортом:
У с. Нижні Ворота звертаємо з траси Київ - Чоп наліво і їдемо через Воловець та Подобовець; не доїжджаючи Міжгір'я, за вказівником ліворуч.
|
Координати
|
озеро Синевир на карті
GPS координати: 48° 23′ 18″ пн. ш., 23° 37′ 42″ сх. д.
|
Контакт
|
Національний природний парк "Синевир"
Тел.: прийм. (03146) 2-76-18
ДЕРБАК Іван Степанович, директор, тел./факс (03146) – 2-77-40
ТЮХ Юрій Юрійович, заступник директора, завідувач науковим відділом – (03146) 2-76-90
Електронна адреса:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
;
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
|
Легенда
У давні-давні часи у місцях, де зараз розташоване озеро був лише великий мочар, і жили коло нього богатирі. Жили вільно серед прекрасної природи, полювали на оленів, вовків, рисей і ведмедів, розводили домашню худобу. Але чомусь вони страшенно вимирали, доки не зостався один-єдиний з-поміж них, на ймення Синевир.
Та й минулися бучні виїзди на лови, замовкли мисливські голоси, звуки ріжків. По здобич Синевир ходив тепер сам і тихо, сумно повертався додому.
Єдиною втіхою була для нього донечка Чіла, а найбільшою гордістю — білий бик. Але й з того суджено було йому недовго тішитися. Якось всеможні боги обрали собі цей забутий куток землі своїм осідком, тому й повернулися до богатиря непривітним обличчям.
Раз повернувся Синевир із полювання і не застав ні Чілі, ні бика. Лише по слідах від могутніх ратиць та ніжок любої доньки, що вели до мочара, пересвідчувався, де мав би шукати. Довго блукав безцільно темними лісами, тоскно згадував, а втомившися, на камінь сів і не зводив очей із того місця на мочарі, яке блищало. Потім устав і велетенською силою рук ламав каміння, близькі скелі й кидав туди, де загинули, як йому здавалося, ті, кого найбільше любив. Доти кидав, доки над мочаром не звелася могила на зріст лежачого бика. Наостанку вирвав величезний камінь, але раптом ударив із-під скелі могутній струмінь води, підхопив Синевира і поніс до мочара. За хвилю котловина наповнилася водою, богатир зник, і лише накидана могила зосталася острівцем серед озера, яке тут постало.
Схема проїзду до Синевиру
|
Що подивитись 
