This is Ukraine - Путеводитель по Украине

  Коротко 

Офіційна назва	Вежа Корнякта Успенської церкви	Вежа Корнякта
Час заснування, засновники	Найвища на той час в Україні вежа зведена за проектом відомого у Львові будівничого італійця Петра Барбона. В будівництві, що тривало з 1572 по 1578, взяв участь також Павло Римлянин.
Архітектура	Вежа-дзвіниця квадратна у плані, побудована в стилі Відродження (Ренесансу)
Унікальність	Башта Корнякта була однією з найкрасивіших споруд Європи свого часу Незадовго до завершення будівництва на вежі підвісили найбільший на той час в Галичині дзвін діаметром у два метри, який був названий "Кирилом".
Сучасний стан	Вежа була пошкоджена під час великої пожежі 1616 року (повністю розтопився її олов'яно-свинцевий дах). Пізніше під час воєн та пожеж наступних сторіч вежа декілька разів часково руйнувалась, відбудовувалась та перебудовувалась. До наших днів вежа дійшла у тому стані, коли вона була відновлена під час реставрації у 1780-их.
Варто звернути увагу	Раніше Успенська церква і вежа Корнякта, що поєднана з каплицею, стояли окремо. Тепер вони примуровані, і вхід на вежу йде кам’яними гвинтовими сходами, що знаходяться безпосередньо між каплицею і церквою. Далі між каплицею і церквою є прохід, і добре видно вишукані кам’яні різьблені оздоблення церкви. Підйом на дзвінницю починається в кінці проходу з лівої сторони і веде з ярусу на ярус крутими дерев’яними сходинками, які нагадують стрімко поставлені високі драбини, де щаблі з дощечок. На третьому ярусі вежі висить великий дзвін “Кирило”.
Адреса	Львів, вулиця Підвальна, 9.
Координати	GPS координати: 50°24'20" пн. ш. 20°03'46" сх. д. Вежа Корнякта на карті

Детально
 

Купець Давид Русин, щоб прославити своє ім’я, вирішив весь маєток віддати на спорудження вежі коло Успенської церкви. Будівництво розпочалося біля 1567 року майстром Петром Красовським, тривало два роки. Було піднято стіни, але через невірно закладений фундамент вони завалилася. Фундатор витратив 3500 злотих. Після такої нещасливої події подав позов до суду на будівничого, який змушений був виплатити йому 310 злотих.

На цьому місці через два роки будівничий Петр з Барбони почав зводити нову вежу-дзвінницю на кошти багатого львівського купця грецького походження, відомого громадського діяча, члена Ставропігійського братства Костянтина Корнякта. На його честь названа вежа.

К. Корнякт увійшов у історію Львова як один із найзаможніших і найвпливовіших громадян. Він був фундатором не тільки вежі , але і Успенської церкви, і каплиці Трьох Святителів. Розбагатів на торгівлі грецькими винами: мускатом і мальвазією. Для їх зберігання орендував пивниці ратуші. Торгував також сукном, бавовною, воловими шкурами, займався лихварськими операціями. Збагатив його і спадок, який він отримав після смерті свого брата Михайла, багатого львівського купця. У Львові К. Корнякт зробив суспільну кар’єру. Якийсь час був особистим секретарем польського короля Сигізмунда ІІ Августа, який надав йому титул “шляхетний” і герб. Займав посаду головного митника Руської землі. На кінець життя володів великими маєтками у Львівській і Перемиській землях. У Львові йому належали три кам’яниці. На місці Мельхіоргазівської кам’яниці він збудував на Ринку найгарніший палац зі шістьма вікнами на фасаді (Ринок, 6), який і зараз є окрасою міста. Одружений К. Корнякт був з Анною Дідушицькою, представницею одного із найзнаменитіших польських родів. Мав дочок і трьох синів, які завдяки одруженню поріднилися з відомими польськими родинами. Помер К. Корнякт на 83 році життя в 1603 році і похований в крипті Успенської церкви.

Будівництво вежі завершено в 1580 році. Вежа була трьохярусною з наметовим дахом. Таке її зображення відтворено на печатці Успенського братства. Після завершення робіт на вежу витягли дзвони, але магістрат не дозволяв їх вішати. І Корнякт поскаржився королеві, який видав спеціальне розпорядження, щоб міська влада не чинила перешкод у піднятті дзвонів. Дзвони були звучні і найголосніші у місті. Домініканці, костел яких поруч з вежею, зверталися до ради міста, щоб заборонити русинам дзвонити під час їх богослужіння і та задовільнила вимоги. Проте, коли в місті відбувалися визначні події або загрожувала небезпека, то звучали дзвони із вежі Корнякта.

В 1616 році сталася велика пожежа. Вогонь понищив єврейську дільницю, Руську вулицю і вежу Корнякта. На даху вежі розплавилося олово, і вигоріло із середини все дерево.

Відновлену вежу чекали нові драматичні події.

Під час турецької облоги міста в 1672 році вежу було пошкоджено і гарматними ядрами розбито найбільший дзвін. Протягом 23 років Ставропігійське братство займалося її реставрацією і витратило великі кошти – 24000 зл. Допоміг у цій справі братчикам польський король Ян ІІІ Собеський: виділив дерево із своїх лісів. Королівський будівничий Петро Бебер склав план реставрації, добудував четвертий ярус вежі і завершив банею з чотирма вежечками по кутах. Вежа набула сучасного вигляду. Тоді ж перелили великий дзвін.

В 1695 році, в рік завершення реставрації, Ставропігійське братство на знак вдячності за фундацію К. Корнякта вирішило чотири рази на рік відправляти за нього поминальні богослужіння в Успенській церкві. Такі богослужіння відправлялися протягом століть і здійснюються також в наш час.

В 1779 році у вежу вдарив грім і запалив її. Погоріли два верхніх яруси і завалилися на каплицю Трьох Святителів, розплавився дзвін. І знову розпочалася відбудова споруди, що тривала до 1801 року, тоді було перелито ще раз великий дзвін “Кирило”, який має два метри в ширину і стільки ж у висоту. На дзвоні є зображення розп’яття і
св. Михайла. Довкола дзвона напис, який засвідчує фундаторів дзвону, назву ливарні і дату освячення. В такому вигляді дзвінниця збереглася до нашого часу. Із збережених веж середньовічного Львова це найвища споруда: її висота з хрестом сягає 65,85 метра.

Протягом століть вежа Корнякта використовувалася як дзвінниця, спостережний пункт. Цікавий випадок стався під час облоги Львова військами шведського короля Карла ХІІ. Вартовий на вежі влучним пострілом із луку збив капелюх з голови короля.

У вежі Ставропігійське братство довший час зберігало бібліотеку, одну із найбагатших в Україні. А ще тут відбували покарання братчики, які провинилися. На храмове свято Успенія Пресвятої Богородиці і також св. Петра і Павла в давні часи на відкритій галереї четвертого ярусу грав оркестр і співав церковний хор.

Раніше Успенська церква і вежа Корнякта, що поєднана з каплицею, стояли окремо. Тепер вони примуровані, і вхід на вежу йде кам’яними гвинтовими сходами, що знаходяться безпосередньо між каплицею і церквою. Далі між каплицею і церквою є прохід, і добре видно вишукані кам’яні різьблені оздоблення церкви. Підйом на дзвінницю починається в кінці проходу з лівої сторони і веде з ярусу на ярус крутими дерев’яними сходинками, які нагадують стрімко поставлені високі драбини, де щаблі з дощечок. На третьому ярусі вежі висить великий дзвін “Кирило”.

  П’ять років поспіль кожної неділі о 9 і 11 годинах ранку, а також на релігійні свята піднімається сюди дзвонар Василь Машталір дзвонить, починаючи і завершуючи молитвою.