This is Ukraine - Путеводитель по Украине

  Великою популярністю користується готична римо-католицька каплиця св. Йосифа XIV ст. - давня пам'ятка кам'яної церковно-храмової архітектури Закарпаття. Вона реставрована у 1969 р. Спочатку каплиця слугувала алтарною частиною готичного храму XIV ст., проте у 1904 р. старий храм зруйнували і збудували поруч неоготичний собор. Споруда кам'яна, однонефна, загального типу, з гранованою апсидою та певною круглою баштою з гостроконечним завершенням. Стіни каплиці посилені міцним контрфорсом. Портал оформлений лучковою аркою та прикрашений трояндою. У стінах - вузькі стрільчасті вікна. У бокових фасадах умуровані плити з епітафіями, багато з яких датовані. Зводи перекриті зіркоподібною системою ребер періоду пізньої готики. Біля каплиці знаходиться більш пізня готична будівля католицького собору (вул. Миру, 51).

  Увагу туристів неодмінно привертає неординарна архітектура міської ратуші, збудованої 1904 р. У її головному порталі знаходяться куранти. Споруда вдало вписується в ансамбль навколишніх будівель і своєю монументальністю він прикрашає центр міста.

Одним із відомих пам'ятників храмової архітектури Мукачева являється Святомиколаївський жіночий монастир. Він знаходиться на Чернечій горі й побудований у XIV ст. У XVII ст. у монастирі засновано бібліотеку, в якій було зібрано багато цінних церковнослов'янських книг, виданих в Острозі, Києві, Львові, Чернігові та інших містах. Після пожежі 1862 року монастир був відновлений у 1865 році. Сьогодні Мукачівський жіночий монастир, який знаходиться на Чернечій горі, залишається діючим і відкритий для православних вірян.

У південній частині пл. Миру встановлений пам'ятник Мігаю Мункачі (1844-1900 рр.) угорському живописцеві, засновнику реалістичної школи угорського живопису XIX ст.

У Мукачеві є також одна з найцінніших пам'яток палацового будівництва Закарпаття - «Білий палац», колишня резиденція князів Ракоці (ХVII-ХVIII ст.), а потім графів Шернборнів.
Останній старий корпус двоповерхового палацу в стилі ренесанс перебудували у стилі бароко. Вікна прикрашені декором багатих форм. У центрі головного фасаду будівлі архітектор Балтазар Нейман розмістив портал у стилі раннього бароко.

У західному напрямку від центру, на перетині вулиць Пушкіна та Зріні, знаходиться цікава будівля з червоної цегли - колишня друкарня Грінштейна. Раніше тут був розмішений торговий будинок. Фронтон цієї споруди прикрашає скульптура язичницького бога: Меркурія, встановлена як символ і давньої торгової І слави Мукачева.

Серед історичних пам'яток слід згадати будівлю сучасного російського драматичного театру, зведеної у 1896-1899 рр. на кошти мешканців міста.

  На території Мукачева, у північній частині міста, діє свердловина з термальною водою. її цілющі властивості допомагають у лікуванні захворювань шкіри, верхніх дихальних шляхів, опорно-рухової, нервової та серцево-судинної систем. На базі цих вод у місті працюють оздоровчі бази. Вулиця Духновича.

  Із центральної частини Мукачева до околиць міста ведуть у протилежних напрямках дві вулиці - Духновича і Ярослава Мудрого. Перша з них під назвою Нова з'явилася у XVIII cт., коли графи Шьонборни вирішили побудувати до своєї домінії, центральна садиба якої знаходилася в селі Сент-Міклош (нині Чинадієво), дорогу. Згодом цей шлях став частиною дороги з рівнинної території долини Латориці до гірських відрогів Карпат, що межували з кордонами тодішньої Польщі.

  Вулиця Ярослава Мудрого Вулиця Ярослава Мудрого почала активно забудовуватися в останню чверть XIX ст., коли до околиць Мукачева була прокладена залізнична колія і побудований вокзал. У той час ця вулиця вважалася приміською. Пізніше її назвали проспектом. У XX ст. вулиця неодноразово перейменовувалась у відповідності до політичних уподобань можновладців різних державних утворень. 

  У 1872 р. із Будапешта до Мукачева була проведена залізниця і відкритий стандартний залізничний вокзал, єдиний за формою для Верхньої Угорщини і Трансільванії. Після Другої світової війни ця споруда, зруйнована під час бойових дій, була відновлена німецькими полоненими за радянськими нормами. Поруч із входом до будівлі вокзалу з'явилися скульптурні фігури закарпатських колгоспників і українських трудівників, що символізували єдність Закарпаття з Радянською Україною.